4 ноября в Красногорском монастыре состоялось праздничное богослужение по случаю молитвенного чествования иконы Богородицы «Казанская» и 55-летия Митрополита Мукачевского и Ужгородского Феодора.

Богослужение состоялось в Мукачевском Красногорском мужском монастыре в честь «Всех Святых». Его возглавил управляющий делами Украинской Православной Церкви, Высокопреосвященнейший Антоний, митрополит Бориспольский и Броварский.

В праздничной литургии принимали участие архиереи УПЦ – Митрополит Мукачевский и Ужгородский Феодора, Высокопреосвященнейший Архиепископ Бердянский и Приморский Ефрем, Преосвященнейший Угольский Симеон, гости в священном сане, духовенство и монашество епархии.

После Богослужения Митрополит Антоний передал юбиляру слова поздравления от Предстоятеля Украинской Православной Церкви, Блаженнейшего Онуфрия, Митрополита Киевского и всея Украины. Со словами приветствия к Владыке обратились также присутствующие гости в сане. В свою очередь, Владыка Феодор искренне поблагодарил за поздравления и пожелал всем крепкого здоровья и жертвенного служения Церкви Христовой.

Накануне праздничного Богослужения и торжеств по случаю 55-летия Митрополита Мукачевского и Ужгородского Феодора владыка Ефрем принимал участие в Богослужении в храме Похвалы Божьей Матери в Ужгороде.

«Владика Феодор запросив нас на своє 55-тиріччя. Ми трохи завгоді прибули, щоб насолодитися перебуванням у Карпатах, спілкуванням з нашим прекрасним народом, із своїми співвітчизниками, своїми друзями. Як прекрасно, коли люди беруть на себе відповідальність та несуть Слово Боже у народ. Одне діло, коли говорять християне з християнами, а інше діло, коли ми свідчимо перед тим світом, який ще не знає Христа або навіть відкидає Христа. Саме про це сьогодні і звучало Євангельське Слово, яке повинно лунати для тих, хто живе без Бога, хто з сарказмом відноситься до християн, хто не сприймає Бога у своєму житті. Я радію, що в Ужгороді багато священників та духовенства, якими пишається Владика, які допомагають йому в цій справі проповіді Євангелія і яке звершується не тільки словом, а головне – справами і життям. Життя священиків сповнено турботами про життя та добробут людей, про допомогу нужденним і ми знаходимося тут поруч із лікарнею, де звершується піклування про хворих, підтримуються духовно і лікарі, щоб вони і далі могли нести свою справу оздоровлення суспільства, як священник – духовно, а лікарі піклуються про людей фізично, то вони б могли більш жертовно та відповідально нести свою справу. Ми щасливі від того, що ці потуги як би об’єднані. Священники виконують духовну місію, а люди нашого краю виконують своє покликання, йдуть за цим покликанням і примножують блага для нашої вітчизни – для України».